14 лютого мільйони людей в усьому світі вітають один одного з «днем святого Валентина», який прийнято також називати «днем закоханих». Мільйони подарунків та листівок-«валентинок» купуються з нагоди «свята». Переважна більшість з тих, хто відзначає цей день, обманюючись нібито церковною назвою та іменем святого Валентина, вважають, що роблять добру, а можливо навіть і благочестиву справу. Адже і Бог є Любов, і святий Валентин нібито постраждав за те, що попри заборону римського імператора вінчав закоханих.

Насправді ж «день святого Валентина» ні за своєю історією, ні за традиціями відзначення не має нічого спільного ані зі святістю, ані з благочестям, ані із заповіданою Богом любов’ю.

На интереснейшие мысли должен натолкнуть каждого читателя доклад митрополита Владимира (Сабодана), Предстоятеля УПЦ (МП), на прошедшем в Москве 2-4 февраля Архиерейском Соборе. В нескольких страницах казалось бы официального текста понимающему читателю откроется такая масса интересных фактов и суждений, что для полноценного их комментирования пришлось бы писать текст, в несколько раз больший доклада. Поэтому, чтобы не утомлять читателя, остановлюсь на самом, на мой взгляд, важном.

Своїми думками діляться Михайло Білецький та Юрій Чорноморець.