Для християнського суспільства, як на Сході, так і на Заході, період Великого посту – сім тижнів перед Пасхою – традиційно вважається найвищою точкою церковного року. Це kairos – час рішень і нових можливостей, спеціально відокремлений відрізок часу. Але спеціально відділений для чого? Як ми повинні в сучасному споживацькому суспільстві розуміти мету Великого посту, або Великої Чотиридесятниці, як ми називаємо цей піст в Православ’ї? І яке відношення має Великий піст до екологічної кризи, з якою ми нині стикаємося?Отже, пропонуємо вашій увазі першу частину праці «Великий піст і споживацьке суспільство» митрополита Діоклитійського Калліста (Уера):
Повітряні змії
Колись у Греції перший день Великого посту завжди відзначали як найбільш раннє вуличне свято в році. Родини виїжджали на природу, лазили горами, запускали повітряних зміїв. Тут ми маємо образ початку Великого посту, який можна порівняти з західними обрядами Попільної середи.
Безумовно, ці дні – дуже різні за змістом. Посипання голови попелом, його сліди на лобі і все, що ця дія символізує – пам’ять смертну і каяття, – безперечно, є одним з основних значень Великого посту. Але не на цьому загострює увагу Православна Церква з настанням посту. Навпаки, нас вчать асоціювати Великий піст зі свіжим повітрям, з вітром, що ширяє пагорбами, з приходом весни. Великий піст – це час повітряних зміїв, час пригод, пошуків, нових надій і починань.
У зв’язку з цим, очевидно, не випадково, що період Великого посту настає не восени, коли опадає листя і дні робляться коротшими, і не посеред зими, коли дерева стоять голі й вода у ставках замерзла, а навесні, коли тріскається лід і всюди починається нове життя. Насправді первинним значенням англійського слова “lent” був саме весняний час, що ми можемо побачити зі слів середньовічного англійського вірша:
«Весна прийшла з любов’ю до світу,
з цвітінням і співом птахів».
Може здатися дивним думати про Великий піст як про час кохання, але цілком можливо, це одне з його значень. Зв’язок між Великим постом і весняним часом також очевидний і в православних богослужбових текстах:
«Настав весняний час посту,
Почала розпускатися квітка покаяння».
Покаяння – metanoia, “зміна розуму” – це не лише попіл, але й квітка, що розпускається».
Саме в такому контексті варто розглядати Великий піст: він пов’язаний з повітряними зміями і початком весни. Він також пов’язаний зі свободою. Вражає те, що одне з великих свят церковного року, Благовіщення, припадає майже на середину Великого посту. Саме в це свято ми святкуємо свободу вибору, якою скористалася Пресвята Діва Марія. Коли архангел Гавриїл сповістив Марії про Божественний намір, він почав чекати її відповіді: “Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм” (Лк. 1, 38). Відповідь Марії не було заздалегідь вирішена наперед, вона могла відмовитися. Пресвята Трійця поважає нашу людську свободу. Як сказано в посланні до Діогнета, яке сягає другого століття, “Бог переконує, Він не примушує, бо Богові не властивий примус”.
Саме так і було з Пресвятої Дівою: Бог не зробився людиною, не отримавши спочатку добровільної згоди у тієї, хто повинна була стати Його матір’ю. Її добровільна згода була необхідною умовою. “Ми співробітники (synergoi) в Бога”, – каже св. апостол Павло (1 Кор. 3, 9), і це в найпершу чергу стосується діви Марії. Під час Благовіщення вона була synergos, співробітницею Бога – не просто слухняним знаряддям, але активною учасницею таїнства.
В цьому, таким чином, полягає й інший ключ до розуміння Великого посту. Будучи одночасно періодом пошуків, духовною весною, він також пов’язаний з нашим умінням користуватися свободою вибору. Великий піст – це час, коли ми вчимося бути вільними. Бо свободи, так само як і безпосередності, треба вчитися. Якщо ви мене запитаєте: “Ти вмієш грати на скрипці?”, і я відповім: “Не знаю, я ніколи не пробував”, то, можливо, ви відчуєте, що моя відповідь трохи дивна. Я не можу вільно виконувати на скрипці сонати Баха, якщо лиш до цього я не навчився гри на скрипці за допомогою тривалих і напружених занять.
На моральному рівні те ж саме необхідно для навчання свободі. Як людина, створена за образом Божим, я не буду повністю вільним, поки не навчуся користуватися своєю свободою, і цей процес навчання передбачає послух, дисципліну і самозречення. Свобода – це не тільки дар, це завдання. Це те, що в російській духовній традиції називається подвигом. Як вірно зауважує Микола Бердяєв: “Свобода не легка, як думають її вороги, наклепники на неї, свобода важка, вона є важким тягарем”. Але це також привілей і радість.
Великий піст не обмежується лише їжею і питвом. Спробуймо ж розширити наше розуміння Великого посту, беручи до уваги, по-перше, наказ із Старого Заповіту, по-друге, те, як зароджувався Великий піст в стародавній Церкві, і, по-третє, особливу і нагальну важливість посту в сучасному світі. Тоді ми побачимо, що Великий піст пов’язаний, по-перше, з приношенням світу Богові в подяку, по-друге, з прийняттям Хрещення і місіонерським свідченням Церкви, і, по-третє, з нашим ставленням до людей і матеріального світу. Якщо б ми захотіли трьома словами підсумовувати значення Великого посту, то цими словами могли б бути: жертва, навчання та спілкування.
Джерело: Українська автокефалія
