У 1708 році в Україні сталася Батуринська трагедія. Минуло вже 300 років. Що це? Для чого це треба згадувати?..Для того, щоб пам'ятаючи минуле, ми ніколи не робили помилок, які могли б привести нас до подібних трагедій. Подаємо вашій увазі невеликий історичний нарис минулих, жахливих для нашого народу подій.
На сьогодні одним з найбільших новітніх релігійних рухів в Україні є неохаризматичний рух. Послідовники цього релігійного руху називають себе справжніми християнами, церквою живого Бога, послідовниками Христа і його апостолів. Вони переконані, що саме їхня релігійна організація є тією істинною церквою, яка веде свій початок з апостольських часів, з події зішестя Святого Духа на апостолів. Проте це не так. І саме історичний нарис виникнення п'ятидесятництва, матері сучасного неохаризматичного руху, пропонується ваші увазі.
Колись дерево пізнання добра і зла, що росло в Едемському саду, стало причиною гріховного упадку наших прародичів, унаслідок чого людину спостигла справедлива кара за її провину перед найсвятішим Богом. Друге ж – дерево Життя, Хрест Господній, на якому Божий Син показав світові безмежну любов, задля примирення людини з Богом помираючи за злочини світу. Усі, хто з любов’ю споживає плоди цього дерева, – одержують спасіння і життя вічне.
Якось вранці, кілька років тому, я зібрався в перукарню, тому що вдень мені треба було їхати в Лондон. Однак з першого ж листа, який я відкрив, я дізнався, що їхати туди не треба. Тоді я вирішив відкласти і стрижку. Але тут в моїй думці щось настирливо заговорило, майже зазвучало: "Йди до перукаря..." Не в силах це витримати, я пішов. У перукаря мого було багато незгод, і мені іноді вдавалося допомогти йому. Не встиг я відкрити двері, як він вигукнув: "Ох, я так молився, щоб ви сьогодні вранці прийшли!" І справді, прийди я на день пізніше, я б не зміг йому допомогти. Я був здивований; дивуюся і зараз. Звичайно, безперечним доказом це служити не може. Бувають збіги. Напевно, є телепатія.
Що таке смирення? Це не просто усвідомлення своїх гріхів і милості Божої, це не просто розуміння і відчуття того, що всі дари – духовні і тілесні – від Господа і Йому належить за це хвала і подяка. Святі Отці навчають нас, що є два види смирення: те, яке виникає при покаянні у гріхах, і те, яке виникає від радості. Буває, коли маєш велику радість, особливо духовну, то тоді готовий усіх любити і смирятися. Це веде до смирення в радості. Останнє вони вважають вищим за перше, останнім смирялася Пресвята Богородиця, коли величала Господа: «Величає душа моя Господа, і зрадів дух мій Богові-Спасу моєму...» (Лук. 1. 46-55). Останнім смирялися усі великі святі...